КОНВЕНЦIЯ, що скасовує вимогу легалiзацiї iноземних офiцiйних документiв (укр/рос)

Офiцiйний переклад Держави, якi пiдписали цю Конвенцiю, бажаючи скасувати вимогу дипломатичної або консульської легалiзацiї iноземних офiцiйних документiв, вирiшили укласти з цiєю метою Конвенцiю та домовилися про нижченаведенi положення:

Стаття 1

Ця Конвенцiя поширюється на офiцiйнi документи, якi були складенi на територiї однiєї з Договiрних держав i мають бути представленi на територiї iншої Договiрної держави. Для цiлей цiєї Конвенцiї офiцiйними документами вважаються:

a) документи, якi виходять вiд органу або посадової особи, що дiють у сферi судової юрисдикцiї держави, включаючи документи, якi виходять вiд органiв прокуратури, секретаря суду або судового виконавця;

b) адмiнiстративнi документи;

c) нотарiальнi акти;

d) офiцiйнi свiдоцтва, виконанi на документах, пiдписаних особами у їх приватнiй якостi, такi як офiцiйнi свiдоцтва про реєстрацiю документа або факту, який iснував на певну дату, та офiцiйнi i нотарiальнi засвiдчення пiдписiв.

Однак ця Конвенцiя не поширюється:

a) на документи, складенi дипломатичними або консульськими агентами;

b) на адмiнiстративнi документи, що мають пряме вiдношення до комерцiйних або митних операцiй.

Стаття 2

Кожна з Договiрних держав звiльняє вiд легалiзацiї документи, на якi поширюється ця Конвенцiя i якi мають бути представленi на її територiї. Для цiлей цiєї Конвенцiї пiд легалiзацiєю розумiється тiльки формальна процедура, що застосовується дипломатичними або консульськими агентами країни, на територiї якої документ має бути представлений, для посвiдчення автентичностi пiдпису, якостi, в якiй виступала особа, що пiдписала документ, та, у вiдповiдному випадку, автентичностi вiдбитку печатки або штампу, якими скрiплено документ.

Стаття 3

Єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвiдчення автентичностi пiдпису, якостi, в якiй виступала особа, що пiдписала документ, та, у вiдповiдному випадку, автентичностi вiдбитку печатки або штампу, якими скрiплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якiй документ був складений.

Однак дотримання згаданої в попереднiй частинi формальної процедури не може вимагатися, якщо закони, правила або практика, що дiють в державi, в якiй документ представлений, або угода мiж двома чи декiлькома договiрними державами, вiдмiняють чи спрощують дану формальну процедуру або звiльняють сам документ вiд легалiзацiї.

Стаття 4

Передбачений в частинi першiй статтi 3 апостиль проставляється на самому документi або на окремому аркушi, що скрiпляється з документом; вiн повинен вiдповiдати зразку, що додається до цiєї Конвенцiї.

Однак апостиль може бути складений офiцiйною мовою органу, що його видає. Типовi пункти в апостилi можуть бути викладенi також другою мовою. Заголовок "Apostille" (Convention de la Haye du 5 octobre 1961)" повинен бути викладений французькою мовою.

Стаття 5

Апостиль проставляється на вимогу особи, яка пiдписала документ, або будь-якого пред'явника документа.

Заповнений належним чином апостиль засвiдчує справжнiсть пiдпису, якiсть, в якiй виступала особа, що пiдписала документ, та, у вiдповiдному випадку, автентичнiсть вiдбитку печатки або штампу, якими скрiплений документ.

Пiдпис, вiдбиток печатки або штампа на апостилi не потребують нiякого засвiдчення.

Стаття 6

Кожна Договiрна держава призначає, зазначаючи їхнi офiцiйнi функцiї, тi органи, яким надаються повноваження на проставлення апостиля, згаданого в частинi першiй статтi 3.

Вона повiдомляє про таке призначення Мiнiстерство закордонних справ Нiдерландiв пiд час передачi на зберiгання свого документа про ратифiкацiю чи приєднання або заяви про поширення дiї цiєї Конвенцiї. Вона також повiдомляє Мiнiстерство про будь-якi змiни стосовно призначених органiв.

Стаття 7

Кожний з органiв, призначених вiдповiдно до статтi 6, повинен вести книгу реєстрацiї або картотеку, в яких вiн реєструє проставленi апостилi, вказуючи при цьому:

a) порядковий номер i дату проставлення апостиля;

b) прiзвище особи, яка пiдписала офiцiйний документ, i якiсть, в якiй вона виступала, а стосовно документiв, якi не пiдписанi, - назву органу, що проставив печатку або штамп. На запит будь-якої заiнтересованої особи орган, що проставив апостиль, зобов'язаний перевiрити, чи вiдповiдають зробленi в ньому записи вiдомостям, внесеним в книгу реєстрацiї або картотеку.

Стаття 8

Якщо договiр, конвенцiя або угода мiж двома або декiлькома Договiрними державами мiстить положення, що вимагають дотримання певної формальної процедури для посвiдчення пiдпису, вiдбитку печатки або штампа, ця Конвенцiя передбачає вiдхiд вiд таких положень лише в тому випадку, якщо зазначена в них формальна процедура є бiльш суворою, нiж формальна процедура, передбачена в статтях 3 i 4.

Стаття 9

Кожна Договiрна держава вживає заходiв, необхiдних для того, щоб її дипломатичнi або консульськi агенти не проводили легалiзацiю в тих випадках, коли ця Конвенцiя передбачає звiльнення вiд неї.

Стаття 10

Ця Конвенцiя вiдкрита для пiдписання державами, представленими на дев'ятiй сесiї Гаазької конференцiї з мiжнародного приватного права, а також Iрландiєю, Iсландiєю, Лiхтенштейном i Туреччиною.

Вона пiдлягає ратифiкацiї; ратифiкацiйнi грамоти здаються на зберiгання Мiнiстерству закордонних справ Нiдерландiв.

Стаття 11

Ця Конвенцiя набуває чинностi на шiстдесятий день пiсля здачi на зберiгання третього документа про ратифiкацiю, згаданого у частинi другiй статтi 10.

Конвенцiя набуває чинностi для кожної держави, що пiдписала i в подальшому ратифiкувала її, на шiстдесятий день пiсля здачi на зберiгання її документа про ратифiкацiю.

Стаття 12

Будь-яка держава, не згадана у статтi 10, може приєднатися до цiєї Конвенцiї пiсля набуття нею чинностi вiдповiдно до частини першої статтi 11. Документ про приєднання здається на зберiгання Мiнiстерству закордонних справ Нiдерландiв.

Приєднання дiйсне лише у вiдносинах мiж державою, що приєднується, i тими Договiрними державами, якi не висловили заперечень проти її приєднання протягом шести мiсяцiв пiсля отримання повiдомлення, передбаченого в пунктi d) статтi 15. Повiдомлення про таке заперечення направляється Мiнiстерству закордонних справ Нiдерландiв.

Конвенцiя набуває чинностi мiж державою, що приєднується, i державами, якi не висловили заперечень проти її приєднання, на шiстдесятий день пiсля закiнчення шестимiсячного строку, вказаного в попереднiй частинi.

Стаття 13

Будь-яка держава пiд час пiдписання, ратифiкацiї або приєднання може заявити, що дiя цiєї Конвенцiї поширюється на всi територiї, за мiжнароднi вiдносини яких вона несе вiдповiдальнiсть, або на одну чи декiлька з них. Така заява набирає сили з дати набуття чинностi Конвенцiєю для вiдповiдної держави.

У будь-який час пiзнiше про будь-яке поширення дiї Конвенцiї повiдомляється Мiнiстерство закордонних справ Нiдерландiв.

Якщо заява про поширення дiї зроблена державою, що пiдписала i ратифiкувала Конвенцiю, остання набуває чинностi вiдносно зазначених територiй вiдповiдно до положень статтi 11. Якщо заява про поширення дiї зроблена державою, що приєдналася до Конвенцiї, остання набуває чинностi вiдносно зазначених територiй вiдповiдно до положень статтi 12.

Стаття 14

Ця Конвенцiя залишається чинною протягом п'яти рокiв з дати набуття нею чинностi вiдповiдно до частини першої статтi 11, у тому числi для держав, якi ратифiкували її або приєдналися до неї пiзнiше.

Якщо Конвенцiя не денонсована, її дiя автоматично продовжується кожнi п'ять рокiв.

Про будь-яку денонсацiю повiдомляється Мiнiстерство закордонних справ Нiдерландiв щонайменше за шiсть мiсяцiв до закiнчення п'ятирiчного перiоду.

Дiя денонсацiї може бути обмежена певними територiями, до яких застосовується ця Конвенцiя.

Денонсацiя є чинною лише стосовно держави, яка про неї повiдомила. Конвенцiя залишається чинною для iнших Договiрних держав.

Стаття 15

Мiнiстерство закордонних справ Нiдерландiв iнформує держави, зазначенi в статтi 10, а також держави, якi приєдналися вiдповiдно до статтi 12:

a) про повiдомлення, згаданi у частинi другiй статтi 6;

b) про пiдписання i ратифiкацiї, згаданi в статтi 10;

c) про дату, з якої ця Конвенцiя набуває чинностi вiдповiдно до частини першої статтi 11;

d) про приєднання i заперечення, згаданi в статтi 12, i про дату, з якої приєднання вступають в дiю;

e) про поширення, згаданi в статтi 13, i про дату, з якої вони вступають в дiю;

f) про денонсацiї, згаданi в частинi третiй статтi 14.

На посвiдчення цього, нижчезазначенi особи, належним чином на те уповноваженi, пiдписали цю Конвенцiю.

Вчинено в Гаазi 5 жовтня 1961 року французькою i англiйською мовами - у разi розбiжностей мiж двома текстами перевага надається тексту французькою мовою - в одному примiрнику, який передається на зберiгання в архiви Уряду Нiдерландiв i завiрена копiя якого направляється дипломатичними каналами кожнiй державi, представленiй на дев'ятiй сесiї Гаазької конференцiї з мiжнародного приватного права, а також Iрландiї, Iсландiї, Лiхтенштейну i Туреччинi